Сьогочасне рослинництво в умовах глобальних кліматичних змін та високої конкуренції на аграрному ринку вимагає переходу до інтенсивних технологій вирощування. Генетичний потенціал сучасних сортів зернових культур дозволяє отримувати надвисокі та якісні врожаї, проте його реалізація безпосередньо залежить від фізіологічного стану рослин протягом усього періоду вегетації. Ключовими елементами керування продуктивністю зернових культур сьогодні є фунгіциди та регулятори росту рослин.
Актуальність цієї теми зумовлена необхідністю не лише захистити посіви від патогенів, а й оптимізувати архітектоніку рослин та їхній метаболізм. Якщо фунгіциди забезпечують збереження асиміляційної поверхні та здоров'я посівів, то регулятори росту дозволяють «спроєктувати» стійку до вилягання рослину з розвиненою кореневою системою, синхронізованим розвитком стебел, більш ефективним використанням живлення й вологи.
Синергія цих компонентів створює умови для максимального розкриття потенціалу посівів та формування якісних показників зерна. У цій статті розглядаються механізми впливу фунгіцидного та ретардантного захистів на формування врожаю, а також аналізується фізіологічний відгук зернових культур на комплексне застосування цих компонентів у необхідні фази органогенезу.
Вплив фунгіцидів та ретардантів (регуляторів росту) на врожайність зернових культур базується на управлінні фізіологічними процесами та захисті енергетичних ресурсів рослини.