Ексклюзиви Російсько-українська війна Відеоінтерв'ю Фокусу "Дружина кладе обручку на стіл": жінка-священниця про стосунки, зради та вірність на війні
Умови війни щодня випробовують не лише військових, а й їхні родини — на витривалість, довіру та здатність зберігати стосунки на відстані. Через це дедалі частіше виникають кризи в парах, розлучення та глибокі емоційні травми, пов’язані з фронтовим досвідом і життям у тилу.
Як розповіла капеланка 159 ОМБр Надія Клинських "Надія" в інтерв’ю Фокусу, головне завдання у спілкуванні з людьми, які перебувають у відчаї, — не давати порад, а просто бути поруч і слухати без осуду. За її словами, інколи людині достатньо виговоритися, щоб поступово зняти внутрішній тиск і самій дійти до відповідей, які вона шукає. Важливо, наголошує вона, створити простір, де людину приймають, а не оцінюють.
Також капеланка пояснила, що на війні по-різному проявляється і віра: частина військових у складних умовах стає ближчою до духовності, інші — переживають сумніви та зневіру. Найчастіше це пов’язано не стільки з вірою як такою, скільки з виснаженням, браком сну, тривалими боями, втратами побратимів і відчуттям провини, коли немає відповіді на питання "чому вижив я, а не він".
Відео дня
За її словами, війна змінює саму ідентичність людини: ті, хто прийшов із цивільного життя, часто змушені заново шукати себе після фронту, поранень або втрат. У цей період критично важливо мати підтримку — як від побратимів, так і від фахівців, які допомагають повернути відчуття опори та сенсу.
"Йдеться про повернення сенсів і власної ідентичності. Не всі військові бачили себе в армії до війни — у цивільному житті вони мали свої професії, орієнтири та цілі. Тому, коли людина тривалий час перебуває на позиціях без ротації, це стає серйозним випробуванням. Водночас якщо воїн виходить із успішного бою, в якому всі його побратими залишилися живими, зазвичай він не перебуває у стані зневіри", — зазначила Надія Клинських.
Окремо Клинських звертає увагу на тему стосунків під час війни. Через відстань і різний досвід життя — один у бойових умовах, інший у тилу — пари часто ніби живуть у двох різних реальностях. І це поступово призводить до нерозуміння, втрати контакту і, як наслідок, розривів.
Серед причин таких криз вона називає страх, втому, недовіру та емоційне виснаження. У деяких випадках, за її словами, це проявляється особливо гостро, коли військовий повертається пораненим або зміненим війною, а партнерка чи партнер не витримує цього випробування. Саме тоді, як зазначає капеланка, може статися болісний символічний жест — коли дружина, не витримавши ситуації, кладе обручку на стіл.
"Але справжня проблема часто полягає у страху — страху труднощів, страху бути покинутим або необхідності взяти на себе відповідальність. Бувають випадки, коли військовий повертається додому скаліченим, а дружина кладе обручку на стіл, бо не готова до такого життя. Проте так само вчинити може і чоловік. Часто за такими рішеннями стоять не обставини, а страх і певний егоїзм, коли людина відступає від тих обіцянок, які давала у шлюбі", — зазначила "Надія".
Однак поруч із історіями розривів є й протилежні приклади — пари, які проходять через війну разом і зберігають вірність. На її думку, ключовим тут є свідомий вибір обох людей працювати над стосунками, навіть тоді, коли обставини максимально складні, а життя розділене фронтом і тилом.
"Коли я спілкуюся з військовими, зокрема під час тренінгів у реабілітаційних центрах, часто порівнюю любов із вазою для квітів. Якщо хоча б однієї складової справжньої любові немає, то це ніби у вазі бракує шматочка — скільки не наливай води, вона все одно витікатиме. Якщо у стосунках немає терпіння, довіри, віри одне в одного або людина дозволяє собі погано думати про свого партнера, то такі стосунки не можуть бути міцними. Так, це непросто, але хто сказав, що життя легке? Найцінніші речі приходять через працю, і стосунки також потребують щоденної роботи", — наголосила вона.
Раніше заступник командира батареї перехоплювачів БПЛА 23-ї ОМБр Назар Бочкур розповідав Фокусу про глибокий контраст між фронтом і цивільним життям у Києві. За його словами, це фактично два паралельні світи: на передовій постійна напруга, ризик і війна, тоді як у тилу частина суспільства поступово звикає до відчуття умовної безпеки.
Крім того, пілот БПЛА 426 Окремого полку безпілотних систем ВМС ЗСУ з позивним "Рей" розповідав Фокусу, що його батько, який має військовий досвід і сам проходив фронт, намагався відмовити його від служби.