Культура Погані костюми, Борн з ПТСР та дельфіни: чи варта уваги скандальна "Одіссея" Нолана
Фільм Кристофера Нолана спричинив такий грандіозний скандал у Греції та такі бурхливі дискусії у соцмережах, що це треба було побачити на власні очі. Три години тягнулись довго, поки Метт Деймон ніяк не міг дістатись до Ітаки. Набагато довше, ніж розраховував Гомер.
Дар'я Бережна Редактор новин 0
Головне питання – чи варто дивитись "Одіссею" Нолана. Ну, щоб скласти власну думку – так. Але якщо хтось очікує чогось дуже скандального, чи надто епічного, чи абсолютно нового бачення твору Гомера, то тут цього нема.
Перша проблема, що Кристофер Нолан затвердив для себе, що він геній і тому критики дивляться на його фільми через призму цієї "геніальності" та розшукують прихований зміст. Інші думки ніби і не мають права на існування, навіть якщо це думка цілої ображеної країни, з культурним спадком якої вирішили вільно погратись. Далі можливі спойлери, тому обережно.
Якщо відкинути ясний образ Нолана, то лишається така собі екранізація "Одіссеї" рівня "Пригод Геркулеса" та "Війни богів: безсмертні" тільки без гумору та гарних костюмів Ейко Ішіоки. В центрі уваги Одіссей, але не хитромудрий, іноді пихатий та жорстокий герой Гомера, цар Ітаки, який сперечався із богами, а Джейсон Борн Метта Деймона, який із ПТСРом та брудними руками довго та нудно намагатиметься повернутись додому. Режисер відмовив йому у хитромудрості та виправдовує кожен його вчинок, адже найпаскудніші Нолан просто вирішив не показувати, а душевні переживання Одіссей Нолана не грає обличчям – йому для цього видали окремого персонажа.
Відео дня
Фанатів грецьких міфів можна заспокоїти: в фільмі показали Каліпсо та Цирцею, сирен, яких ви не побачите у тумані, та трохи перекошеного циклопа. Але найбільше вас вразять дивні робо-гіганти в сталевих обладунках, які, мабуть, мали бути лестригонами. Є відчуття, що їх вставили в той момент, коли режисер згадав, що в нього все ж екранізація епічного твору, а нічого епічного за половину фільму так і не відбулось. Вразять кораблі, які підозріло нагадують драккари вікінгів і постійно змінюють свою кількість (таке враження, що Нолан просто переплутав епізоди). Але особистий "Оскар" йде неназванному лисому та харизматичному бороданю, який буде постійно потрапляти вам на очі навіть в ті моменти, коли ви не очікуєте.
Особливо запеклі скандали точились через Люпіту Ніонго в ролі Єлени Прекрасної та Еліота Пейджа в ролі Ахілла, але не варто через це переживати.
Ахілла в фільмі нема, а Пейдж взагалі виявився чи не найяскравішою зіркою цієї екранізації. Його Сінону дали час на те, щоб він пережив трагедію, а Еліот використав свій талант, щоб в його драму повірили глядачі.
Єлену показують лічені хвилини, тим паче що половину скупо відпущеного часу вона грає свою сестру Клітемнестру, а на роль давніх греків Нолан зібрав таку строкату компанію у таких дивних костюмах (тобто всіх, окрім греків), що Ніонго виглядає абсолютно органічно. Цікаво, що навіть її екранний чоловік не вірить у те, щоб за нею послали тисячу кораблів, як писав Гомер. Нолан досить вільно поводиться із жіночими персонажами: вони виснажені та слабкі, фон для чоловіків та Деймона персонально, але проявити себе змогла лише Енн Хетеуей і тільки в тих рамках, що їй дозволило любовно збережене голлівудськими пластичними хірургами обличчя, та і через це теж не варто переживати, бо ваша увага буде прикута до головного: костюмів.
Вбрання критикували і до прем'єри, але справа виявилась ще гіршою. Таке враження, що художники по костюмам пішли з простягнутою рукою по складах "Вікінгів" та "Гри престолів", складах, де було багато штанів (Нолан маніакально одягає у штани своїх древніх греків) та секонд-хендах. Кому костюмів не вистачило – тих замотали у брудні та чисті ганчірки. Якщо комусь із умовних греків пощастило лишитись без штанів, як вимагає історія, то їм видали хутряні плащі, які вони не знімають всі три години. Каліпсо видали сітку. Єдиний для кого постарались – це Агамемнон, роль якого виконав Бенні Сафді, режисер та актор, який вже був в "Оппенгеймері". Обличчя його глядачам не покажуть, але це його шолом із золотими хребцями, як найсимпатичнішу річ у фільмі, будуть вам постійно демонструвати в трейлерах, на плакатах та стаканчиках для попкорна. Він справді схожий на Бетмена, він справді виглядає дивно, ваше око буде сіпатись навіть в ті хвилини, коли ви будете намагатись виправдати цей дуже погано зроблений обладунок та погано прописаний персонаж "режисерським баченням".
Костюми Телемаха теж вражають, особливо два фінальних, тут костюмери згадали про неохвачену Гомером епоху Відродження та екошкіру. Костюмний хаос страшенно відволікає від того, що намагається сказати режисер, бо в нього немає єдиної ідеї – просто купа шмаття з різних епох, яке видавали акторам у рандомному порядку і забороняли знімати навіть коли це потрібно було зробити. Троянцям пощастило трохи більше: вони бігають у фантазійних білих обладунках, але це просто безликий та нечисельний натовп, який швидко гине у погано поставлених батальних сценах, поки на їх фоні Одіссей-Борн переживає "драму".
Режисерська робота не вражає, як і вибір локацій: тут багато пляжів, брудних халуп та палаців економ-класу, які обставили тим, що знайшли, коли всі гроші пішли на плівку IMAX. Через півтори години стає ясно, що і персонажів набирали досить економно – деякі обличчя вже починаєш пізнавати, так часто вони з'являються на екрані і мова не про головних персонажів.
З хорошого: Нолан все ж повернув свого Одіссея-Борна додому, хай і не в такий спосіб, як це описував Гомер. В фільмі є гарні краєвиди: коли біля "драккара" вистрибували дельфіни, то це встигли зняти та вставити у картину. Тим, хто вважає, що Нолан все ж "геній" — сподобається. Ті, хто сподівався побачити справді скандальний та епічний продукт, зрозуміють, що скандали були цікавіші.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор