Під час стресу люди часто починають частіше перекушувати, а вибір нерідко падає саме на солодке та жирне. Детальніше про те чому так відбувається, як відрізнити звичайне емоційне переїдання від розладу харчової поведінки та що може допомогти змінити такі звички, розповів журналістці УНН психіатр Євген Скрипник.
Деталі
Стрес впливає не лише на емоційний стан, а й на харчову поведінку, пояснює Євген Скрипник. Водночас, за його словами, людина може регулярно тягнутися до холодильника навіть без відчуття фізичного голоду і у цьому процесі важливу роль відіграють гормони стресу.
Коли ми стресуємо, у нас виділяються гормони стресу – насамперед адреналін і кортизол. Кортизол сприяє прискоренню обміну речовин і виділенню глюкози, адже організм мобілізується, щоб ми могли втікати, бігти, боротися чи виконувати фізичну роботу. Після цього виділяється інсулін, який утилізує глюкозу, і через це знову може виникати відчуття голоду та бажання їсти, зокрема солодке
– пояснює Євген Скрипник.
Окремо лікар наголошує, що на харчову поведінку може впливати й психологічний зв’язок між їжею та відчуттям задоволення. Особливо це помітно із солодощами, які люди можуть використовувати як спосіб швидко заспокоїтися, але психіатр наголошує, що саме по собі переїдання ще не означає наявність психічного розладу.
Солодка їжа може додатково давати відчуття задоволення і заспокоєння. У багатьох людей ще з дитинства сформувалася асоціація, що морозиво чи інші солодощі – це щось приємне, що покращує настрій. Тому під час стресу людина може їсти солодке. Не через фізичний голод, а тому, що таким чином намагається отримати задоволення і трохи знизити напруження
– наголошує психіатр.
За словами Євгена Скрипника, не можна ототожнювати звичайне переїдання зі стресом і розлад харчової поведінки, бо для встановлення розладу важливо враховувати не лише сам факт переїдання, а й те, наскільки воно впливає на життя людини.
Розлад харчової поведінки – це тоді, коли симптоми вже порушують життєдіяльність і функціонування людини. Наприклад, при розладі переїдання людина за обмежений час з’їдає значно більше, ніж більшість людей у схожих умовах, і відчуває, що не може зупинитися або контролювати кількість їжі. Також можуть бути швидке споживання їжі, переїдання до неприємного переповнення, їжа без фізичного голоду, сором і провина після цього
– додав Євген Скрипник.
Окремо психіатр назвав основні розлади харчової поведінки – нервову анорексію, нервову булімію та розлад переїдання. За його словами, вони можуть мати різні прояви та причини, серед яких є як спадковість, так і стресові фактори. Саме тому діагностувати такий стан самостійно за одним симптомом не варто.
При нервовій анорексії людина обмежує себе в їжі, може виснажувати себе фізично. При булімії виникають епізоди переїдання, після яких людина намагається компенсувати з’їдене – наприклад, викликає блювання, надмірно займається фізичними вправами чи використовує проносні або сечогінні засоби. Розлад переїдання – це повторні епізоди, коли людина їсть значно більше, не може себе зупинити, але при цьому не використовує регулярні компенсаторні дії
– зазначив психіатр.
Щоб впоратися саме з емоційним переїданням, лікар радить звернути увагу на щоденні звички. Йдеться, зокрема, про регулярне харчування, сон і ситуації, у яких людина автоматично тягнеться за перекусом.
Допомагають регулярні прийоми їжі, тобто достатня кількість білка і клітковини та нормалізація сну настільки, наскільки це можливо. Варто також не тримати постійно під рукою продукти, якими людина зазвичай переїдає, тобто не розкладати солодощі по всій квартирі. І корисно робити паузу перед автоматичним перекусом і запитати себе: "Я справді голодний чи просто хочу зменшити тривогу?" Також важливо звертати увагу на моменти, коли людина їсть автоматично, не замислюючись про причину. Поступова зміна таких звичок допомагає краще контролювати харчову поведінку і не використовувати їжу як основний спосіб впоратися зі стресом
– наголошує Євген Скрипник.
Євген Скрипник каже, що на харчову поведінку також може впливати й нестача сну, бо коли організм не відновлюється повноцінно, то людині може бути складніше контролювати звичку постійно щось їсти. А у випадку, якщо ж переїдання стає постійним способом справлятися з емоціями, то тоді вже варто звернути увагу на психологічну складову проблеми.
Коли переїдання стає стійким способом регулювання емоцій, має сенс працювати з психологом, зокрема методом когнітивно-поведінкової терапії. Тут важливо змінювати саме харчову поведінку і вчитися помічати моменти, коли їжа стає способом заспокоїтися. При цьому сувора дієта не завжди вирішує проблему, тому що потрібно працювати ще й з причиною такої поведінки
– підкреслив психіатр.
Євген Скрипник наголошує, що їжа потрібна передусім для забезпечення організму енергією і не має бути основним способом отримувати задоволення. Це означає, що формування нормальних стосунків із їжею передбачає відсутність постійної фіксації на наступному прийомі їжі. Водночас за наявності ознак розладу харчової поведінки потрібна допомога фахівців.
Ми повинні їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти. Їжа має давати нам енергію для того, щоб ходити, бігати, працювати, навчатися, займатися спортом і жити повноцінно. Ми не повинні постійно чекати наступного прийому їжі та робити з нього окремий ритуал. Це і є нормальні стосунки з їжею
– резюмував Євген Скрипник.
Психосоматика без міфів: як стрес і тривога впливають на тіло29.04.26, 11:26 • 60318 переглядiв