Фото: https://www.facebook.com/marta.kosmarko
Ексклюзивне інтерв’ю з європейським комісаром з питань розширення Мартою Кос для інформаційного агентства "Інтерфакс-Україна"
В останній день візиту Марти Кос до України ми обговорили процес вступу до ЄС, угорське вето, антикорупційні реформи та можливість відокремлення Молдови від України на їхньому шляху до членства в Європейському Союзі.
Текст: Валерія Прощенко
Ваш візит збігається із завершенням процесу скринінгу. Чи це основна причина вибору саме цього часу? Розкажіть, будь ласка, про ваш графік у Києві та головні цілі поїздки. Які враження від зустрічей у столиці та які ключові меседжі ви передали?
Я приїхала з триденним візитом — раніше бувала тут лише на один день і завжди лише в Києві. Але щоб я могла якнайкраще представляти ваші інтереси в Брюсселі, важливо виїжджати за межі столиці, зустрічатися з різними стейкхолдерами та говорити з людьми в регіонах про ключові проблеми на місцях.
У перший день я відвідала Закарпаття, де зустрілася з національними меншинами, зокрема з угорською громадою. Адже Угорщина наразі блокує відкриття першого кластеру, заявляючи, що Україна робить недостатньо для захисту прав меншин. Я також взяла участь у засіданні Ради громадських об’єднань національних меншин України, до якої входять представники 20 спільнот. Жодна з них не висловила занепокоєння браком захисту — включно з двома представниками угорської громади. Натомість усі вони продемонстрували чітку проєвропейську позицію, що я вважаю надзвичайно обнадійливим.
Другий день у Львові був дуже емоційним. Я відвідала цвинтар, де поховані українські воїни — справжні герої. Також я поклала квіти до пам’ятника словенським солдатам, які загинули в цьому регіоні під час Першої світової війни. Пізніше я ознайомилася з роботою центру UNBROKEN та на власні очі побачила вражаючу діяльність у сфері медичної допомоги та реабілітації. Крім того, я зустрілася з ветеранами війни, які зараз проживають у житлі, профінансованому ЄС — ще одна надихаюча група справжніх героїв.
А у Києві відбулися важливі зустрічі з представниками влади. Я провела розмову з Президентом України Володимиром Зеленським, зустрілася з політичними партіями у Верховній Раді, включно з опозицією, та мала конструктивний діалог із Головою парламенту. Посил простий і зрозумілий: Україна виконує свої зобов’язання, завершуючи всі етапи скринінгу. Але тепер починається найскладніше — впровадження необхідних реформ.
Ми також обговорили, як рухатися далі у випадку, якщо не вдасться досягти одностайної підтримки всіх 27 держав-членів ЄС, а також як гарантувати незалежність українських антикорупційних інституцій. Це була ще одна емоційна, але водночас професійна зустріч для мене. У Брюсселі я вже зустрічалася з керівниками НАБУ та САП, але тут хотіла поспілкуватися з їхніми командами — більш ніж 120 людьми. Я хотіла підтримати їх, нагадати, наскільки важливою є їхня робота.
Крім того, я зустрілася з впливовими жінками-лідерами та представниками громадянського суспільства. Виступила на Ukrainian Resilience Week у Львові, де 150 місцевих чиновників зібралися з усієї України для обговорення важливості децентралізації. І це був лише один із 25 заходів, які я відвідала під час цього візиту.
Позиція Європейської Комісії добре відома: немає вагомих причин для відмови у відкритті переговорів про вступ, а вето Угорщини має виключно політичний характер. Які є шляхи для обходу цього вето? Щодо зміни процедури голосування з одностайності на кваліфіковану більшість — наскільки реально ухвалити таке рішення, враховуючи, що воно також вимагає одностайності?
Мені дуже подобається це запитання, адже воно дає можливість пояснити: Україні не потрібно чекати «зеленого світла» від пана Орбана, щоб рухатися вперед із необхідними реформами. Звичайно, процес вступу має як технічну, так і політичну складові, але з технічної частини ми вже можемо просуватися. Ми завершили етап скринінгу у рекордні строки.
Зараз Україна також здатна реалізовувати реформи. Наприклад, у першому кластері вже підготовлено три дорожні карти. Ми маємо план дій щодо національних меншин. Нам не потрібно чекати формального запуску наступних етапів — адже головна вимога процесу вступу — це трансформація, і ця трансформація можлива. Реформи можуть впроваджуватися без проходження кожного формального кроку процедури. Водночас, звичайно, ми працюємо над пошуком рішень, аби забезпечити необхідну одностайність тоді, коли вона буде потрібна.
Так, щодо питання одностайності. За повідомленнями ЗМІ,кілька країн ЄС, а не лише Угорщина, виступають проти плану президента Європейської Ради Антоніу Кошти з обходу угорського вето.
Побачимо, що відбудеться в Копенгагені. (Інтерв’ю відбулося 1 жовтня, у день неформального саміту глав держав та урядів країн-членів ЄС у Данії – ІФ-У).
Так, ми повинні серйозно ставитися до занепокоєнь держав-членів. Але знову ж таки — Україна виконала свої зобов’язання. На мою думку, виконала їх у повному обсязі. Тепер слово за державами-членами та Радою — саме вони мають дати «зелене світло», аби ми не втратили цей надзвичайно важливий імпульс.
Не можна допустити, щоб процес, який просувається дуже успішно, сповільнився. Це було б шкідливо і для України, і для нас самих. Як я зазначила сьогодні на одному з заходів, процес розширення ЄС Україною, або ж залучення України як нового члена, — це значно більше, ніж просто приєднання ще однієї держави. Це має величезні геополітичні наслідки. Йдеться про безпеку Європи, а також про прийняття до спільноти нації, яка у цій війні захищає не лише власний суверенітет, а й європейські цінності та демократію.
З огляду на все, що ви сказали, і на важливість моменту, чи існує часовий ліміт для пошуку рішення, аби обійти угорське вето?
Я не стала б встановлювати часові рамки. Нам потрібно знайти рішення. Але я впевнена, що ми зможемо відкрити всі шість кластерів ще цього року — під час головування Данії у Раді ЄС. Як ви знаєте, сьогодні (1 жовтня – ІФ-У) у Києві також перебувала міністр у справах Європи Данії, тож це можливо.
Щодо пошуку рішення з Угорщиною, я не можу сказати, коли саме це станеться — тим більше, що ми можемо почати впроваджувати реформи вже завтра.
Ви раніше заявляли, що Україна здебільшого виправила шкоду, завдану у липні законом про зменшення повноважень НАБУ та САП, але застерігали, що Києву ще є над чим попрацювати. Яка ваша оцінка сьогодні?
У липні ми чітко побачили, наскільки крихкими можуть бути деякі реформи, і чому так важливо захищати фундаментальні Основи. Це також частина першого кластеру. Завдана шкода була відновлена, але ще не на 100%, і уряд це знає. Ключове — аби антикорупційні органи могли працювати незалежно: щоб їхній персонал і керівництво діяли без тиску, щоб їхня робота цінувалася і належно винагороджувалася, коли вони розслідують справи та доводять їх до суду. За останнє десятиліття Україна досягла значного прогресу у боротьбі з корупцією.
Ці інституції є результатом цього прогресу, і ми не маємо права втратити досягнутий імпульс. Дуже важливою частиною антикорупційного шляху є також дорожня карта верховенства права, яка входить до першого кластеру. Ми ретельно стежитимемо за розвитком подій у цій сфері. Як відомо, у процесі вступу ми починаємо з Основ і завершуємо ними. Тому навіть якщо між цими етапами будуть відхилення, процес приєднання чи переговори не завершаться, доки антикорупційні заходи не будуть вжити, як належно.
Втім, я була б менш стурбована, якби не тиск самих громадян. Мушу визнати, що в липні довіра була підірвана — особливо серед деяких держав-членів, міжнародних фінансових інституцій та потенційних інвесторів. До і після Конференції з відновлення в Римі я проводила активні консультації, закликаючи компанії у Франції, Нідерландах та інших країнах готуватися до інвестицій. Але тепер існують занепокоєння, і цю довіру необхідно відновлювати.
Протести українців викликали прихильність до вас у Європі — це своєрідний коригуючий механізм, на який ми завжди можемо розраховувати. У технічному сенсі — це громадянський активізм. Водночас, згідно з останнім опитуванням, найбільший страх серед ваших громадян — це війна, а на другому місці, понад 80%, — корупція.
Повертаючись до процесу переговорів, чи дотримуєтеся ви позиції, що Україні та Молдові варто рухатися вперед разом, з огляду на всі загрози та нещодавні події?
Ви маєте на увазі відкриття першого кластера?
Так, перший кластер.
Так, було б добре відкрити перший кластер для Молдови та України якомога швидше. Ви обидві виконали свою роботу, відповідаєте критеріям, і найкраще рухатися вперед і відкрити його для обох країн без затримок.
Але якщо для нас це займе значно більше часу, чи повинна Молдова чекати? З огляду на важливість моменту для них після виборів.
Наразі вони повністю розуміють, чому важливо рухатися разом із вами.
Чи справді ви вважаєте, що членство України в ЄС є найкращою гарантією безпеки?
Так, я завжди наголошую, що членство України в ЄС є політичним якорем гарантій безпеки. Що я маю на увазі? Йдеться не про військовий аспект — військові гарантії безпеки це окреме питання. Політичний якір означає, по-перше, що, якщо звернутися до історії, на території Європейського Союзу ніколи не було війни. У Європі війни відбувалися, і, звісно, нині найгірша – в Україні. Але між країнами-членами ЄС ніколи не було війни чи збройного конфлікту. Це мій перший аргумент.
Другий аргумент стосується сьогодення. З огляду на нинішню геополітичну ситуацію, ми не можемо говорити про безпеку в Європі, не говорячи про безпеку України. Україна — це країна, яка з 2014 року бореться за європейські цінності.
Ось чому ми повинні залучити Україну до ЄС. Інакше наш регіон залишатиметься вразливим до впливу автократичної системи, яку представляє Путін. Події в Молдові чітко це демонструють: йдеться не лише про вибір проєвропейського шляху, а й про забезпечення безпеки самої Європи. Без цього Україна матиме Росію ще й на своєму південному кордоні. Тому, повертаючись до вашого запитання, я кажу: так, членство в ЄС — це також гарантія безпеки.
І це не щось, що почнеться лише після повноправного членства України в ЄС. Цей процес уже триває. Уся підтримка, яку ми надаємо — військова, фінансова, гуманітарна, політична, у межах процесу вступу, через реформи та технічну допомогу — спрямована на забезпечення безпеки України для безпечного, мирного життя у свободі та процвітанні.