Волоський горіх може стати основним продуктом аграрної інтеграції України до ЄС.
Про це йдеться у дослідженні Київської школи економіки (KSE) «Горіхова промисловість України», пише SEEDS.
Зазначається, що Україна у 2024-2025 роках посіла 4-те місце у світі з виробництва волоського горіха, виростивши орієнтовно 101 тис. т, поступившись лише Китаю, США та Чилі. 2023 року експорт українських волоських горіхів оцінювали у $77 млн.
При цьому дослідники зазначають, що галузь тільки-но почала комерціалізуватися. Досі вона була досить неформальною — понад 95% горіхів вирощують у приватних домогосподарствах.
«Це унікальна модель виробництва, абсолютно протилежна, наприклад, американській — з використанням великих промислових садів у США», — зазначили експерти.
На думку дослідників KSE, підтримка держави та донорів може суттєво розширити галузь. Так, грантова програма «єРобота», що покриває до 70% витрат на закладання садів, вже направила мільярди гривень у горіхові культури, завдяки чому вони увійшли до списку садівницьких секторів, що найбільш підтримуються. Оптимістичний прогноз на розширення дає досвід, коли у період 2018-2023 років за держсубсидії було закладено майже 6 тис. га нових садів.
Аналітики також звернули увагу, що експортна вартість горіхів збільшується приблизно в 4 рази за рахунок переробки. Очищені горіхи продаються майже вчетверо дорожче за неочищені, й у 2023 році 72% українського експорту волоських горіхів сформували саме вони. Основні ринки збуту — ЄС (58% виручки), Туреччина, Франція та Румунія.
«Волоський горіх — одна з найперспективніших експортних культур України. Він може стати флагманським продуктом аграрної інтеграції України до ЄС. Навіть незважаючи на війну, фрагментоване виробництво та політичні виклики, наші виробники здатні скласти конкуренцію провідним європейським. Для цього потрібно забезпечити підприємців саджанцями та консультаціями. Водночас треба привести галузь у відповідність до вимог ЄС», — вважають у KSE.
На думку дослідників, щоб прискорити розвиток сектору та збільшити обсяги прибутку експортерів, потрібно вирішити насамперед дві проблеми: дефіцит якісних саджанців і низькі стандарти виробництва та зберігання, що впливають на якість продукту.
Експерти зазначили, що імпорт саджанців не вирішить першої проблеми. Саджанці, які імпортують із Франції та Молдови, здебільшого погано приживаються на українських ґрунтах. Інше питання — пліснява та токсини, які утворюються внаслідок нерівномірного сушіння чи неправильного зберігання та є ключовим бар'єром для підвищення ефективності галузі та більш глибокої інтеграції до ЄС.