Ексклюзиви Операція "Карфаген": обшуки НАБУ в Офісі Генпрокурора Молотки, кислота й генеральські погони: хто захищав бізнес фігурантів "Карфагена"
Платити за недоторканність, знати про обшуки заздалегідь і обговорювати розправу над журналістом — нові матеріали "Карфагена" показують, як, за версією слідства, міг працювати незаконний бізнес під прикриттям силовиків. Фокус з'ясовував, чому система внутрішнього контролю могла не спрацювати, які ризики це створює для держави та чи дійдуть справи до вироків.
Новий етап операції "Карфаген" вивів слідство за межі Офісу генпрокурора. 4 листопада НАБУ і САП заявили про викриття організації, яка, за їхніми даними, купувала прикриття незаконного бізнесу в посадовців СБУ, поліції та прокуратури. Йдеться про щонайменше 12 учасників, мережу з 52 шахрайських кол-центрів, наркоторгівлю та насильницькі злочини.
За версією слідства, захист одного кол-центру коштував сім тисяч доларів щомісяця. Правоохоронці нібито попереджали учасників схеми про обшуки та допомагали уникати переслідування. Оприлюднені матеріали містять також розмови про можливий напад на журналіста Дениса Бігуса після розслідування про мережу U420: співрозмовники обговорювали застосування молотків або кислоти. За наявними даними, цього нападу не сталося.
Видео дня
Серед названих медіа ймовірних фігурантів — генерал СБУ Сергій Дука та один із керівників Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції Володимир Ценов. Про затримання Дуки повідомила "Українська правда" з посиланням на джерела. Раніше НАБУ заявило, що високопосадовець СБУ погрожував детективам зброєю та перешкоджав обшуку; джерела медіа пов'язали цей епізод саме з Дукою.
Після оприлюднення матеріалів очільник СБУ Олександр Поклад звільнив із посад двох високопосадовців, не назвавши їхніх імен. Нацполіція відсторонила працівників, щодо яких проводять слідчі дії. Обидва відомства заявили про сприяння розслідуванню.
Тепер головне питання — як могла працювати система прикриття між кількома силовими органами й чому внутрішній контроль її не зупинив. Чи дозволить "Карфаген" встановити весь ланцюг можливих покровителів та що потрібно змінити, аби після затримань схеми не отримали нових кураторів, — розбираємо з експертами.
Кол-центри важко не помітити: як працює система прикриття
Колишній співробітник СБУ Іван Ступак у коментарі Фокусу зазначає: шахрайські кол-центри складно приховати від правоохоронців. Поява нового офісу швидко стає відомою всередині самого ринку — через набір працівників, пропозиції зарплат та обговорення в чатах.
За оцінкою експерта, у великих містах можуть працювати десятки таких офісів. Він називає орієнтир приблизно у 30 кол-центрів на місто, наголошуючи, що їхня кількість відрізняється залежно від регіону. На думку експерта, правоохоронці знають про цей бізнес, а його організатори від самого початку розуміють правила роботи.
"Є два варіанти. Перший — те, що вони називають "партизанити". Ти на власний страх і ризик працюєш, заробляєш гроші, ні з ким не ділишся. Але якщо прийдуть, заберуть обладнання, затримають людей, то відкупатися буде набагато дорожче. Тому набагато простіше одразу домовитися "на березі": прийти до декількох силових органів, запропонувати стандартну таксу, яка існує в цьому місті, і почати працювати", — говорить він.
Посилаючись на своє попереднє спілкування щодо цього ринку, Ступак стверджує, що до 2025 року середня плата за прикриття могла становити близько 2,5 тисячі доларів щомісяця кожному залученому правоохоронному органу. Водночас він уточнює, що в різних містах могли бути свої умови.
Зростання платежів до семи тисяч доларів експерт пов'язує з періодом після приходу Руслана Кравченка до Офісу генпрокурора. На думку співрозмовника, подорожчання прикриття могло спричинити невдоволення серед організаторів кол-центрів і привернути увагу НАБУ.
За словами Ступака, сім тисяч доларів могли вимагати за офіс із кількістю працівників до 30 людей. Якщо їх було більше, плату могли рахувати вже як за два кол-центри — до 14 тисяч доларів.
Підкуп і залякування: чи доводять записи існування системи під керівництвом влади
Ступак вважає передчасним висновок, що записи "Карфагена" доводять керування злочинною схемою з боку найвищої влади. На його думку, оприлюднені матеріали показують діяльність угруповання, яке розширювало свій вплив через підкуп і залякування.
"Станом на сьогодні немає даних, які доводять, що це саме держава робить. Це один клан, який або підкуповує, або залякує, щоб збільшити ринок збуту своїх наркотичних і психотропних речовин", — зазначає експерт.
Виявляти такі зв'язки мають підрозділи внутрішньої безпеки. Проте обшуки в керівника такого підрозділу СБУ ставлять під сумнів дієвість контролю. Створювати ще один наглядовий орган Ступак вважає нераціональним: це лише породжує питання, хто контролюватиме вже його.
Головний ризик експерт бачить у подальшій долі розслідування. За його словами, матеріали щодо побиттів, вимагання та збуту наркотиків можуть передати за підслідністю до поліції — системи, окремих представників якої підозрюють у прикритті угруповання.
"Тобто передають туди, де, в принципі, воно все й тонуло", — зауважує Ступак.
Він побоюється, що після спаду розголосу справи застрягнуть у бюрократії. Водночас допускає нові викриття за корупційними епізодами, але наголошує: згадки посадовців на записах самі по собі ще не доводять отримання ними грошей.
Прикриття на рівні ключових підрозділів
Військово-політичний експерт Дмитро Снєгирьов у коментарі Фокусу наголошує: головне в новому етапі "Карфагена" — посади людей, які потрапили в поле зору слідства. Йдеться про представників ключових підрозділів СБУ, Нацполіції та прокуратури. На його думку, можливе прикриття на такому рівні дозволяло угрупованню уникати переслідування одразу в кількох відомствах.
У СБУ експерт звертає увагу на першого заступника начальника Департаменту захисту національної державності Сергія Дуку та обшуки в начальника Головного управління внутрішньої безпеки Антона Кравчука.
"Це служба безпеки в Службі безпеки. Внутрішня безпека — це чистота лав, якщо спрощено", — пояснює Снєгирьов.
Саме цей підрозділ мав би виявляти порушення серед співробітників. Натомість вплив на його керівництво, за оцінкою експерта, міг створювати можливості для блокування перевірок та оперативних розробок. Тому він говорить про системний провал внутрішнього контролю.
Снєгирьов також згадує історію колишнього керівника внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова, який залишив Україну напередодні повномасштабного вторгнення. Для експерта це ще один привід поставити питання про якість кадрових рішень і перевірок у спецслужбі.
Не менш важливими він вважає посади ймовірних фігурантів у Нацполіції: керівництво Департаменту стратегічних розслідувань та працівника карного розшуку Київщини. Перший підрозділ мав протидіяти організованій злочинності, а оперативний досвід другого, на думку Снєгирьова, міг використовуватися для безпеки угруповання та координації силових дій.
Зв'язки у прокуратурі могли завершувати цю систему прикриття. Експерт ставить питання про можливу роль колишнього генпрокурора Руслана Кравченка, однак особиста участь останнього у схемі не встановлена. За логікою Снєгирьова, навіть якщо окремі правоохоронці починали розслідування, його могли зупинити на іншому рівні.
Російські зв'язки та вразливість до вербування
Для Снєгирьова "Карфаген" — також питання контррозвідки. Він звертає увагу, що "Мексиканця" слідство називає громадянином РФ і пов'язує з контактами з ФСБ. Відповідно, потрібно перевірити, чи могли російські спецслужби використовувати його домовленості з українськими посадовцями.
Експерт описує механізм, за якого людину спочатку залучають до прибуткової незаконної діяльності, а потім використовують її участь як засіб тиску.
"Дають замазатися. На контрабанді, на тому самому прикритті наркопотоків. А потім це вже агентурний матеріал", — говорить він.
На його думку, інформація про хабарі, посередників і криптогаманці може перетворювати отримувача грошей на об'єкт шантажу. Особливо небезпечно, якщо посадовець має доступ до оперативних матеріалів або здатен впливати на перевірки.
Окремо Снєгирьов посилається на повідомлення про російські паспорти, банківські рахунки та поїздки до РФ родичів Дуки, а також про перереєстрацію пов'язаної з родиною агрофірми в російських реєстрах. Він вважає, що ці обставини мали привернути увагу внутрішньої безпеки та контррозвідки.
"Близькі родичі високопосадовця СБУ, які відвідують Росію або мають там майнові інтереси, потенційно опиняються в полі зору ФСБ. Це створює додаткові можливості для тиску", — каже експерт.
Снєгирьов проводить паралель із подіями 2014 року: на його думку, спільні незаконні заробітки та зв'язки з російськими силовиками могли бути одним із чинників переходу окремих співробітників українських спецслужб на бік окупантів.
Європейський напрям і "вітання від Трампа"
Снєгирьов вважає, що наслідки діяльності угруповання виходять за межі України. За його твердженням, кол-центри переорієнтувалися з росіян на європейців, що могло привернути увагу іноземних спецслужб.
"Ми вам офіційно мільярди даємо, а тут виявляється, що ваші спецслужби фактично грабують наших громадян", — так він описує можливу реакцію партнерів.
На думку експерта, Росія могла використовувати цю ситуацію для дискредитації України. До того ж телефонне шахрайство — лише один із напрямів. Снєгирьов звертає увагу на виготовлення підробленої європейської валюти та можливий наркотрафік до ЄС.
"Зауважте, вони не російські рублі штампували", — наголошує він, припускаючи, що фальшиві євро призначалися для збуту в Європі.
"Ми з вами розглянули два епізоди: фінансове шахрайство і друк фальшивих євро. Але основне — наркопотоки. Вони куди йшли? В Україну? В Росію? Ні, в Європу", — стверджує Снєгирьов.
Він припускає, що прикриття силовиків могло дозволяти використовувати Україну як базу для незаконного бізнесу та транзиту наркотиків. У цьому експерт бачить і збитки для європейців, і удар по довірі до України.
Сам "Карфаген" Снєгирьов трактує також як можливий сигнал Вашингтона, оскільки переконаний у впливі США на НАБУ.
U420 і можливі домовленості на політичному рівні
Згадки політиків та урядовців у розмовах фігурантів Снєгирьов пов'язує зі спробами створити для бізнесу сприятливі правові умови.
Коментуючи можливі натяки на Давида Арахамію, він припускає, що учасники угруповання шукали вихід на парламент для просування легалізації продажу марихуани. На думку експерта, вони могли розглядати це як спосіб убезпечити мережу U420 від частини правоохоронних претензій. Однак сама легалізація певного виду продукції не означала б автоматичного дозволу на збут інших заборонених речовин.
Згадки міністра охорони здоров'я Снєгирьов пропонує перевіряти в контексті можливого впливу на рішення щодо переліків наркотичних і психотропних речовин. Він також звертає увагу на окрему історію із заявою про можливий підкуп депутатів та судовою вимогою її зареєструвати, вбачаючи в цьому ширший політичний контекст.
Водночас розмови фігурантів про посадовців не встановлюють, що зустрічі відбулися, гроші були передані або названі люди погодилися на домовленості.
Бігус і версія протистояння всередині СБУ
Історію довкола Дениса Бігуса Снєгирьов розглядає не лише через обговорення нападу на журналіста. Він повертається до оприлюднених Олексієм Гончаренком документів про співпрацю Бігуса з військовою контррозвідкою СБУ та ставить питання про походження цих матеріалів.
Експерт припускає, що витік міг бути пов'язаний із протистоянням між Департаментом захисту національної державності та військовою контррозвідкою. На його думку, внутрішня безпека мала з'ясувати, хто передав документи стороннім людям і чи було порушено закон.
Снєгирьов висуває версію, що матеріали могли продати або передати через депутата для публічного використання.
Окремо він висловлює думку, що Бігус та Михайло Ткач можуть бути каналами оприлюднення інформації, отриманої від антикорупційних органів. Через це згадку Бігуса в нових матеріалах експерт інтерпретує, зокрема, як можливе відновлення його публічної ваги після попереднього скандалу.
"Є департаменти, які фактично ворогують між собою. Можливе використання службових матеріалів у внутрішній боротьбі послаблює спецслужбу як єдину структуру", — вважає Снєгирьов.
Експерт наголошує, що проблеми можливого витоку інформації та тиску всередині СБУ виникли задовго до нинішнього "Карфагена". Як приклад він наводить власний досвід 2016 року.
За його словами, тоді він обговорював із керівництвом СБУ та представниками Департаменту захисту національної державності підготовку операцій щодо Леоніда Пасічника й Олександра Захарченка. Снєгирьов стверджує, що обидві операції заблокували.
Після цих зустрічей, розповідає він, Захарченко публічно заявив, що знає про підготовку його фізичної ліквідації та нібито залучені до цього приватні структури. Згодом персональні дані самого Снєгирьова з'явилися на ресурсі противника, де його представляли як керівника "найманського загону СБУ".
"Саме представники Департаменту захисту національної державності погрожували фізичною розправою членам моєї родини, якщо я не припиню цю діяльність", — стверджує він, уточнюючи, що йдеться про роботу на окупованих територіях.
За словами Снєгирьова, після публічного розголосу відповідного співробітника звільнили. Він також розповідає, що порушував це питання публічно перед представниками керівництва спецслужби, але вичерпної відповіді не отримав. Ці обставини він викладає як власне свідчення та пояснює ними свою оцінку серйозності проблеми.
Чому звільнень недостатньо
Підсумовуючи, Снєгирьов наполягає: перевіряти потрібно всю систему можливого прикриття — від оперативних працівників до керівників, здатних блокувати розслідування та внутрішній контроль.
Він скептично оцінює підхід, за якого відповіддю на проблеми стає збільшення чисельності спецслужби. На його думку, розширення штату без належного добору, підготовки та перевірок не усуває вразливостей. Так само він ставить питання про розмежування завдань спецслужби та інших оборонних структур.
"Повне перезавантаження Служби безпеки України", — так експерт формулює необхідний напрям змін.
Головною небезпекою він вважає поєднання кримінальних прибутків, доступу до державних інструментів і можливого впливу Росії. Якщо слідство підтвердить такі зв'язки, наслідки справи виходитимуть далеко за межі кол-центрів: ітиметься про спроможність силових органів захищати державу та зберігати довіру партнерів.