Економіка Стрес, виснаження, цинізм: як визначити вигорання на роботі і що з цим робити
Вигорання – стан, спричинений хронічним стресом, що призводить до зниження мотивації та й загалом до падіння рівня продуктивності людини. Експерти розповіли Фокусу, як відрізнити вигорання від втоми, чи потрібна відпустка в моменти вигорання, і як українцям подолати цей важкий стан в умовах повномасштабної війни в Україні.
Related video
Повномасштабне вторгнення, економічна нестабільність та щоденні виклики зумовлюють стрес, який впливає на щоденну роботу людей у компанії. Про це йдеться у цьогорічному дослідженні Gradus Research “Очікування від роботодавців у ситуації тотального вигорання” . Результати дослідження демонструють, що найважливішими факторами для працівників залишається фінансова винагорода та баланс між роботою й особистим життям — про це заявили 46% опитаних. До топ 5 чинників також увійшли атмосфера в команді (33%), гнучка модель роботи (27%) та можливості карʼєрного зростання (23%). У дослідженні також виявлено, що навантаження і невизначеність — основні фактори стресу на роботі, і 42% респондентів найбільше стресують на роботі через надмірне навантаження. Проте понад 35% опитаних також вказують на невизначеність у компанії, як ключовий стрес-фактор. Фокус дослідив детально тему вигорання на роботі, його причин і можливості виходу із стану виснаження та стресу.
Не просто втома: як розпізнати вигорання на роботі та в чому головні причини
Марина Стародубська, авторка книги «Як зрозуміти українців: кроскультурний погляд», консультантка з кроскультурної взаємодії, ад’юнкт-професорка Києво-Могилянської Бізнес Школи, у коментарі Фокусу пояснила: явище вигорання все частіше привертає увагу роботодавців через істотне пришвидшення темпу виконання роботи, а відтак – підвищення вимог до працівників: очікування постійно перебувати на зв’язку, блискавично відповідати на емейли, а то й робити це в реальному часі через чати і месенджери, генерувати рішення за допомогою інструментів генеративного штучного інтелекту. «За даними Work.ua, вигорання пережили 49% учасників їхніх досліджень, а це переважно великі системні бізнеси. Вигорання геть не вигідне для роботодавця, оскільки тягне за собою частіші лікарняні чи відгули через проблеми з ментальним здоров’ям, дратівливість, апатію і знижену продуктивність працівників – а це прямі витрати чи втрачені вигоди», – каже експертка.
Важливо Учені довели формулу щастя: потрібно виконати всього 7 дій, щоб стати щасливим
На її думку, серед найбільших міфів про вигорання – це те, що воно спричинене суто перевантаженням, і достатньо дати працівнику пару днів відгулу, щоб відновити сили. Проте дослідження Gallup доводять, що не лишень кількість робочих годин на тиждень має значення, а й те, як працівники проживають навантаження на роботі. «Ризик вигорання істотно зростає при роботі понад 50 годин на тиждень і критично зростає, коли цей показник сягає 60 годин. Але ефект кількості робочих годин може підсилитися чи послабитися іншими чинниками, як-от: несправедливе ставлення, некерованість навантаження, нечіткість постановки завдань керівником, брак підтримки керівника, нереалістичні строки виконання роботи», – пояснила Марина Стародубська.
На думку податкової консультантки Олександри Томашевської, вигоранням можна назвати ненависть до роботи, яка виражається у неможливості її виконувати – тіло блокує людину при спробах працювати. «У легкій формі вигорання викликає прокрастинацію, але інколи, якщо продовжувати себе примушувати до небажаної роботи, можуть мати місце панічні атаки і нервовий зрив. Тіло дає тобі знати, що цією роботою більше займатися не можна», – каже Томашеська. І додає історію з реального життя: «Одна моя подруга приймала антидепресанти впродовж декількох років, регулярно відвідувала психологів, щоб продовжувати працювати на роботі в бухгалтерії з дуже хорошим рівнем оплати, хоча морально вже була повністю виснажена. Психологи радили їй звільнитися, оскільки рівень вигорання перевищив 100%».
Загалом вигорання не вважається клінічним станом, а ще термін не є новим, адже, як розповіла Марина Сародубська, його визначення сформулювали науковиці Христина Маслач і С’юзан Джексон у 1981 році, коли провели перше дослідження вигорання в організаціях з використанням інструменту їхньої розробки. «У їхній книзі «Виклик вигорання», вони визначають це явище як «стан працівника, що проявляється через нищівне виснаження, відчуття цинізму, дистанційованості від роботодавця і неефективності». Люди, у яких присутні всі названі прояви, відчувають вигорання майже постійно», – каже експертка.
За її словами, Всесвітня організація охорони здоров’я визначила вигорання у 2019 році через ці ж чинники: «синдром, спричинений хронічним і неуспішно керованим стресом на роботі, з трьома проявами: відчуття браку енергії і виснаження; зростання ментальної дистанції між працівником і роботою; негативізм і цинізм працівника; підваження ефективності».
Важливо Осінній перегляд: експерти розповіли, як і коли зростуть зарплати в Україні
Фактично, говорячи про вигорання, не йдеться про сильну втому працівника, а йдеться про стрес, виснаження, які призводять до певної байдужості працівника і в результаті різкого падіння його продуктивності. «На мій погляд, при сильній втомі немає сил на жодну активність, але при вигоранні має місце відраза до робочих задач, на інші види активності сили є», – каже Олександра Томашевська.
Стрес під час війни: як безпекова ситуація в Україні впливає на стан працівників
Спеціалісти кажуть про великий вплив війни на стан працівників, що визначений, як вигорання. «В тих умовах, в яких ми всі знаходимося, складних з точки зору регулярного недосипу, коли ми не можемо нормально відновлюватися, з точки зору там постійних переживань, постійних тривог. Оцей розбаланс і деривація сну призводить не так до самого вигорання у своїй роботі, професійній діяльності, як до вигорання в цілому в житті в усіх сферах. Виходить так, що частину часу, які людина могла би інвестувати у відпочинок, вона просто знаходиться в тривозі, в переживаннях або в збереженні свого власного життя. І вона не відновлюється», – каже засновниця та CEO консалтингової компанії Talent Match Наталія Слинько. За її словами, для роботодавців така ситуація не має великого значення, тому що людина має повернути на робоче місце і працювати, виконувати свій визначений обсяг роботи.
«Однозначно війна посилила ризики вигорання працівників, оскільки додала чинників неконтрольованого стресу – як-от нічні обстріли, що не дають спати, руйнування, стрес рідних військовослужбовців через опікування їхнім станом і здоров’ям, втрата роботи чи погіршення умов життя через економічні проблеми, спричинені війною. Все це додає дратівливості, знесилення і психологічного виснаження, коли енергії ледь вистачає на базові побутові аспекти, а на роботу її може вже бракувати», – пояснила Марина Стародубська.
Вихід є: які способи подолати вигорання існують і що є ефективним рішенням
На думку Олександри Томашевської, серед рішень, які може прийняти працівник, що відчуває вигорання, – зміни. Проте не йдеться про зміну роботи за цим же фахом на іншу, скоріше, це все ж про зміну взагалі виду діяльності. «Працівник, який вигорів, не повинен страждати, тому, якщо для нього немає зовсім іншої роботи у компанії, звільнення – єдиний дієвий метод. Навіть якщо вигорів директор компанії, потрібно шукати йому заміну частково чи повністю», – впевнена експертка.
Змінити роботу не завжди вихід, проте звільнення з роботи при вигоранні однозначно є рішенням, кажуть фахівці
Щодо подолання стану експерти також кажуть про вчасне розпізнання проблеми. Фактично, якщо людина на перших етапах помічає ознаки вигорання, то, можливо, вона зможе відновитися після відпустки або ж переходу на дистанційний формат. «Важливо не дійти до стадії дегуманізації і повністю не відмовитися від всього, що ти робиш, що було для тебе важливим», – каже Наталія Слинько. І додає: зміна роботи взагалі ніколи не буває хорошим виходом із вигорання. Адже коли людина переходить на нову роботу, то має додати докласти більше зусиль для досягнення результатів, а без нормального відновлення вона не затримається на цьому місці. «Якщо вже сталося так, що треба звільнятися у стадії вигорання, краще всього звільнитися і взяти якусь перерву», – радить фахівчиня.
На думку Марини Стародубської, вигорання неможливо подолати, працюючи лиш з боку працівника. Адже вигорання спричиняють системні чинники організації праці – якщо не йдеться про прояви війни, які контролювати жодна зі сторін трудових відносин не може. «Пригадаймо топ-5 причин вигорання за даними Gallup і побачимо, що працвіник сам не зможе їх змінити, бо і несправедливе ставлення, і брак підтримки і розмитість очікувань, і нереалістичні дедлайни – це прояви організаційної культури. Тож, вигорання можна ефективно адресувати лиш на рівні роботодавця – через зміни в підходах до організації праці», – пояснила експертка.
Чим гірше люди себе почувають на роботі, тим швидше вигорають при меншій кількості відпрацьованих годин
Марина Стародубська радить роботодавцям усунути неефективності в організації праці – неоковирні процеси, непотрібні узгодження, розсинхронізовані КРІ, що спричиняють нездорову конкуренцію між функціями, що мають співпрацювати, «розмиті» описи ролей, обов’язків і критеріїв оцінки роботи. Крім того, компаніям варто працювати над організаційною культурою і цінностями. «Вчіть і мотивуйте, а не лиш вимагайте. Щоб люди були активом, який дає цінність, а не ресурсом, що є витратою, їх треба навчати актуальним для роботи навичкам, менторити в процесі і мотивувати – і тут не лиш про гроші. Бо чим гірше люди себе почувають на роботі, тим швидше вигорають при меншій кількості відпрацьованих годин. І чим менше люди вміють, тим гірше вони працюють, а за ускладненої культури ще й мотивація буде низька», – каже Марина Стародубська.
Важливо Яка мінімальна зарплата в липні 2025 року і до чого тут ФОПи: деталі
Проте не лише роботодавцям варто подбати про власну організацію задля попередження вигорання працівників. Багато що залежить від вибору, який робить людина, коли приймає рішення про роботу в певній компанії з її особливостями та підходами до робочих процесів.
«Якщо на співбесіді вам кажуть, що в організації «неформальна атмосфера» і менеджмент «особисто залучений» в усі процеси, то варто усвідомлювати, що процесів там немає, вантажать роботою тих, хто «тягне», а хто «не тягне», вважається недостатньо лояльним», – зауважила Марина Стародубська. Експертка радить планувати ресурс, адже «вбиватися» на роботі через важливе завдання – недалекоглядно. «Вибудовуйте на роботі професійні кордони, не «наздоганяйте, щоб заподіяти добро» колегам, які цього не просили, обмірковуйте який рівень excellence реально потрібен для якого завдання. Так само з паралельними проєктами – в нас узвичаєна практика набирати більше, ніж «стягуємо», а потім вигорати чи підводити людей, бо не даємо навантаженню ради», – пояснила Марина Стародубська. Експертка також зазначила в коментарі Фокусу, що фахівцям краще прицільно вивчати культуру організації, куди вони збираються піти працювати.
«В Україні роботодавці мають диспропорційний вплив на працівників в частині навантаження і звільнення – бодай у бізнесі і громадському секторі. Правових важелів проти неадекватного керівництва чи чужорідної вам культури у вас здебільшого не буде. Відтак, зважуйте, в якій культури ви будете ви продуктивні і вмотивовані (а значить – менш вірогідно вигорите)», – підсумувала Марина Стародубська.