Думки Вимикають світло, щоб увімкнути звіра: чого домагається Росія, атакуючи життєзабезпечення України
Щораз більші удари по системах життєзабезпечення міст покликані, зокрема, включити в українцях звірині інстинкти виживання, вважає військовий експерт Олексій Копитько. Але поки нічого такого не відбувається — соціальна міцність України виявилася набагато вищою, ніж розраховував ворог, народ тримається, люди залишаються людьми…
Олексій Копитько Військовий та політичний аналітик 0
Щораз більші удари по системах життєзабезпечення міст, зокрема, вирішують прикладне ментальне завдання. Вони б'ють по базовому рівню в піраміді потреб людини. Щоб перевести реакції якомога більшої кількості людей на фізіологічний рівень, максимально відключивши соціальні надбудови.
А вже на фізіологічному рівні запустити програму виживання, тільки не спільного — а за кошт інших. За кошт слабших, менш наполегливих і морально неготових до такої форми взаємодії.
Уявіть на секунду, що у росіян вийшло б перемкнути 5 міст — Київ, Харків, Дніпро, Запоріжжя та Одесу — у режим колективного озвіріння. Чим би все закінчилося і наскільки швидко?
Відео дня
Але ні.
Помилка росіян, яку вони відтворюють із 2022 р., — недооцінка властивостей і міцності соціальної тканини в Україні.
Українці мають колосальний досвід горизонтальної кооперації, в якій беруть участь не тільки близькі (сім'я) і члени ближнього кола, а й люди з чималою дистанцією.
Українці, як і раніше, схильні до невмотивованої довіри. Бути скотиною продовжує залишатися ганебним.
Важливо Можна з тваринами: що пропонують "Вагони незламності" на Київщині 
Тому, за всього очевидного жаху, який нас оточує, Україна досі не обвалилася. Що напевно викликає сум'яття у ворога.
Так, запас міцності тане. Еластичність і міцність тканини потихеньку сипляться. Але плани Кремля залишаються нереалізованими. Ворог сам починає відчувати біль від продовження війни.
Ситуація об'єктивно дуже важка. Але розуміння тактики ворога — це шанс вибудувати оборону. Незважаючи на всі проблеми, намагатися не звіріти. Не замикатися. Не соромитися шукати допомоги. Посильно допомагати. Ми завдяки цьому не впали.
Не втрачати зв'язок із реальністю, не звалюватися в ілюзію, але й не стискати свідомість до вузенької колії. Зберігати хвіртки для виходу з рутини, що виснажує. Давати мізкам можливість зупинитися і перепочити. Що допомагає з доступного, те й застосовуйте.
Зберігайте контакт із людьми, які можуть струсити.
Росія воює з тим, чого не розуміє, хоча думала інакше. Вони дуже здивовані.
А ми рано чи пізно себе переоцінимо.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Джерело
